Стилістика.Поняття про стиль і стилістичну норму. Стилі української літературної мови.

Лекція

Тема . Морфологічні норми сучасної української мови в професійному  мовленні. Особливості використання граматичних форм іменників

   Мета: актуалізувати знання про загальні правила вживання  граматичних форм іменників, займенників, прикметників; познайомити з особливостями їх вживання у професійному мовленні; формувати правописні навички, культуру ділового мовлення

  Обладнання: опорні конспекти

  

Хід заняття:

1.    Організація початку заняття.

2.    Актуалізація опорних знань:

1. Фронтальне опитування

- Назвіть граматичні категорії іменника

- Як визначається рід іменників

- Як слід визначити рід невідмінюваних іменників

- Назвати іменники, що вживаються лише в однині і лише в множині.

2. Робота за опорними конспектами.

- Які розряди займенників вживаються у професійному мовленні, особливості їх використання

- Особливості використання іменників у діловій мові

- Особливості використання прикметників у професійному мовлення

3. Викладення матеріалу за планом.

1. Морфологічні норми сучасної української мови у професійному мовленні.

2. Особливості вживання граматичних форм іменників у професійному мовленні.

3. Особливості вживання займенників у професійному мовленні.

4. Особливості вживання прикметників у діловій мові.

Література

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери. – К. «А.С.К.», 2003

2. Зубков М. Сучасна українська ділова мова .- Харків «Торсінг», 2004

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів .- К «Амріта», 2004

4. Коваль А. П. Культура ділового мовлення. – К. : Наукова думка, 1994

4. Жайворонок В.В. Українська мова в професійній діяльності: Навч.посіб, 2006. – 431с.

5. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн. - К.: Каравела, 2006. – 352с.

6. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова.- К. : Літера, 2000

6. Мацько Л.І., Кравець Л.В.  Культура української фахової мови: навч. посіб.- К.:ВЦ «Академія», 2007.- 360с.

1. Іменник - це самостійна повнозначна частина мови, яка виражає значення предметності в граматичних категоріях роду, числа, відмінка і відповідає на питання хто? що?

Рід - це одна із найважливіших категорій іменника. Іменники української мови, які вживаються у формі однини, мають рід - чоловічий, жіночий, середній. Його визначають з увагою на лексичне значення та формальні показники (закінчення).

Лексичне значення слова впливає на визначення роду іменників, що є назвами осіб:

- іменники чоловічого роду позначають осіб чоловічої статі, напр.: батько, Микола, Ілля, вельможа, гульвіса, Коцюбинський, Кутній, директор. Показником роду цих іменників є закінчення -о, -а (-я), нульове, а також прикметникового походження закінчення -ий (-Ш). Незмінні іменники значення чоловічого роду виражають лише лексично, напр.: аташе, кюре, денді, рефері, рантьє, портьє, куртьє, круп 'є.

Варто зазначити, що назви осіб із закінченням -о, крім чоловічого, бувають ще середнього роду, напр.: хлоп 'ятко, дівчатко. Іменники типу ледащо, незнайко, громило, здоровило, забудько, які, маючи формальний показник чоловічого та середнього роду (закінчення -о), є іменниками спільного чоловічого та середнього роду. Ця граматична характеристика означає, що в мовленні такі слова можна автономно вживати як іменники чоловічого роду і відповідно узгоджувати із залежними словами прикметникового типу (прикметниками, дієприкметниками, прикметниковими займенниками чи порядковими числівниками), а також координувати з формою роду дієслів минулого часу й умовного способу, напр.: Цей великий ледащо, Андрій, уже всім набрид, та іменники середнього роду для називання осіб жіночої статі, напр.: Вона таке ледащо! Позначаючи особу чоловічої статі, іменники середнього роду ледащо набувають додаткового негативного відтінку, напр.: Він таке ледащо!, як і, зрештою, займенник воно, який вказує на дорослу особу обох статей, напр.: Як воно буде вчитися далі?

Визначаючи рід таких іменників, як людина, перевагу слід надавати формальному показнику роду - закінченню -а, яке вважають основним засобом вираження значення жіночого роду (усі назви неістот із закінченням -а (-я) - це іменники жіночого роду). Не треба забувати і про можливість добору означень прикметникового типу словозміни, напр.: добра, мудра, смілива людина.

Особливої уваги потребують назви осіб чоловічого роду з нульовим закінченням. Помилки щодо вживання часто виникають через неправильне розуміння їх функціонального навантаження: багато цих іменників є назвами осіб за професією, родом занять, посадою, званням, їх використовують для позначення чоловіків і жінок, напр.: банкір, викладач, декан, депутат, заступник, міністр, начальник, нота-ріус, професор та ін. Використання іменників чоловічого роду для називання осіб жіночої статі пов'язане з наявністю / відсутністю мовних засобів означення цієї статі, напр.:

Шумне місто скажено вирує,

Я іду повз будинок "Вістей ",

І в вікні, де редактор працює,

Я не бачу блакитних очей (В. Сосюра).

Якщо їх немає, то узгоджене означення та присудок мають форму чоловічого роду, напр.: Наш керівник повернувся з відпустки. Форми жіночого роду набуває дієслово-присудок за умови наявності власного жіночого імені чи прізвища, займенника вона або інших синтаксичних показників, напр.: Наш керівник Марія Лозова першою привітала мене з призначенням на нову посаду.

Рідше трапляються у мовленні випадки, коли іменники жіночого роду, переважно це назви жіночих професій, використовують на позначення осіб чоловічої статі. Граматична форма роду іменника не змінюється від реальної її спрямованості на чоловіка: порядок застосування аналогічний до іменників чоловічого роду, пор.: Наша няня Марія захворіла але Наша няня Андрій захворів.

Окремо слід виділити іменники чоловічого роду прикметникового та дієприкметникового походження, утворені за словотвірною моделлю російської мови або запозичені з неї, напр.: керуючий, завідуючий, командуючий, виступаючий, віруючий. Якщо в українській мові є похідні іменники "із завершеною іменниковістю" стосовно граматичного роду, то немає потреби використовувати субстантиви, напр.: завідувач, командувач.

Іменників спільного (чоловічого і жіночого) роду із подібним значенням є мало, напр.: голова, колега, листоноша, староста, суддя їді деякі інші. їхня граматична форма цілком відображає пов'язане з позамовною дійсністю розрізнення статей, пор.: Наш листоноша приніс пошту і Наша листоноша принесла пошту.

Значно більше в мові є іменників цього граматичного типу, що виступають назвами осіб за їх внутрішніми чи зовнішніми ознаками і рівно-віддалені від обох статей, напр.: сирота, плакса, забіяка, непосида.

Іменниками спільного роду слід вважати українські прізвища, які закінчуються на -о, приголосний звук або мають орлексію -а (-я), напр.: Головко, Ткач, Сосюра, Краля. У мовленні рід цих іменників визначає власне ім'я чи по батькові, інші загальні назви, які мають чітку вказівку на рід, напр.: Володимир Сосюра (чол. рід), але Ольга Сосюра (жін. рід), депутат Ткач перейшов в іншу фракцію (чол. рід), але пані Ткач - депутат обох скликань (жін. рід).

Не мають родових відповідників деякі відприкметникові іменники чоловічого роду на -ець, напр.: щасливець, умілець, мудрець. Відсутність співвідносних форм роду можна пояснити тим, що спеціалізація іменників із значенням носія ознаки (стану) не створює такої потреби, оскільки похідні цього типу є не ідентифікуючими номінаціями, а найменуваннями, що містять у собі лише характеризуючу інформацію про означуваний предмет¹.

Виділяють кілька груп іменників, у морфологічній формі яких не закладене розмежування за статтю:

1) назви наукових ступенів і звань, напр.: доктор, кандидат, професор, доцент',

2) офіційні, адміністративні, посадові назви, напр.: прем 'єр-міністр, президент, дипломат, посол;

3) назви осіб за військовими спеціальностями, напр.: воїн, боєць, офіцер, пілот, майор, капітан;

4) інші найменування соціально-оцінного типу, напр.: лауреат, інженер, консультант, інспектор тощо.

   2. РІД ІМЕННИКІВ

1. Рід відмінюваних іменників

Рід – одна з найважливіших категорій іменника

Визначення роду іменників зазвичай не становить труднощів: вказівка на рід міститься у зовнішній формі слів ( закінчення)– гра, надія, контракт, конкурс, житло.

Якщо ж рід не підказується закінченням, то можливі помилки у  визначенні цієї категорії. Труднощі стосуються насамперед іменників з нульовим закінченням, які можуть належати і до чоловічого і до жіночого роду.

Іменники чоловічого роду	Іменники жіночого роду
Аерозоль, біль,  нежить, псалтир, рояль, таріль, толь, тунель, тюль, фенхель, шампунь	Бандероль, ваніль, вуаль, емаль мігрень, пектораль, фланель, путь

      Різну родову належність можуть мати слова-омоніми.            Наприклад , іменник «туш»

          Туш – рідка або суха фарба, звичайного чорного, дуже стійкого кольору – жіночий рід

          Туш – музична п’єса, що виконується як урочисте привітання - чоловічий рід

        Деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи й іменники жіночого роду із   закінченням –а  відрізняються за значенням, тобто не належать до родових варіантів:

адрес ( письмове відання з нагоди  видатної події) - адреса ( місце проживання чи перебування)

вольт ( одиниця виміру напруги електричного струму) - вольта ( тканина)

гарнітур ( комплект однохарактерних предметів – меблів, білизни) - гарнітура ( комплект шрифтів, однакових за малюнком, але різних за накресленням)

девіз ( вислів, формулювання) - девіза ( вексель, чек)

кар’єр ( місце відкритого добування копалин; прискорений біг коня) - кар’єра ( просування в якій-небудь діяльності)

округ ( територіальна одиниця) - округа ( навколишня місцевість)

2. Рід невідмінюваних іменників

   1.     Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду : елегантний месьє, військовий аташе, люб’язний портьє ,  відомий шансоньє

     2.      Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: усміхнена фрау, літня мадам, струнка міс

           3.         Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням. Це так звані іменники спільного роду   (Ваш протеже виявив себе з найкращого боку – Милуйтеся-бо вашою протеже!)

     4. Невідмінювані іменники, що означають назви тварин, належать до чоловічого роду : крикливий какаду,   смішний поні,  крихітний колібрі. Але  якщо контекст вказує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду:  Шимпанзе годувала малюка

      5. Невідмінювані іменники, що позначають назви неістот, належать до середнього роду  актуальне інтерв’ю, світлове табло

      6. Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характеристику у різних значеннях:

          Каберне – ч.р.(сорт винограду) – с.р. ( вино)

          Сопрано – с.р. ( голос) -  ж.р. ( співачка)

          Торі – ж.р. ( політична партія) – ч.р. ( член такої партії)

     7. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям ( держава, місто, озеро, річка, гора, острів)

          Гостинне Батумі ( місто),  стрімка Арагві ( річка), висока Ай-Петрі ( гора), небезпечний Страм болі ( вулкан)

          Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається в різних родових формах : Гаїті проголошена незалежною в 1804 році ( держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокситів ( острів).

          8. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова : АЗС – ж.р., НДІ ( науково-дослідний інститут) – ч.р.,  ЦНБ ( центральна наукова бібліотека) – ж.р.

   ІІ. ЧИСЛО ІМЕННИКІВ

          1.Вживання однини у значенні множини

1. Форма однини іменників може позначати цілий клас предметів із вказівкою на їх характерні ознаки. Таке вживання однин властиве науковій мові.

          Лавр – рід вічнозелених рослин родини лаврових.

2. Однина конкретних іменників може вживатись у збірному значенні, тобто вказувати на сукупність однорідних предметів як на одне ціле. Часто з таким значенням використовуються назви осіб.

          Коли ж наша команда перемагає – радість болільника сягає найвищого ступеня.

          Граматична стилістика не рекомендує вживати однину на позначення розчленованої множинності, яка складається з окремих одиниць і може рахуватись, вимірюватись. Нормі відповідає в таких випадках форма множини.

          Підготовлено для відправлення у торгівельну мережу нову партію холодильників.

          У назвах установ і свят уживання форм однини ( в узагальненому значенні) або множини визначається традицією.

Запам’ятайте словосполучення, в яких використовуються різні форми числа:

Словосполучення із                                                     Словосполучення із формами

 формами однини                                                                              множини

Будинок книги                                             Будинок подарунків

Будинок актора                                           Будинок композиторів

Будинок моряка                                          Будинок літераторів

Будинок студента                                                    Будинок офіцерів

Будинок учителя                                         Будинок учених

День автомобіліста і                                               Всеукраїнський день працівників

дорожника                                                   культури та аматорів народного

                                                                     мистецтва

День будівельника                                                 День працівників архівних установ

День журналіста                                         День працівників освіти

День студента                                             День працівників торгівлі

День юриста                                                                 День працівників харчової промисловості

3. Однина іменників може вказувати на те, що однакові предмети належать кожній особі або предмету ( так зване розподільне значення)

Молоді спеціалісти, працівники, з якими укладено договір, підлягають атестації тільки за їхньою згодою.

Після закінчення курсів слухачам видається свідоцтво.

2. Вживання  іменників у множині

1.              Речовинні іменники  вживаються у множині, якщо позначають:

а) види, сорти, речовини( як правило, у професійній мові) Гриби багаті на вітаміни, солі калію, фосфору. Виробництво стримується нестачею смол. Не вистачає клеїв, лаків, пластмас.

б) вироби з цієї речовини:

          Скрині із золотим та срібним посудом, з кришталями й дорогоцінними металами.

в) велику кількість речовини або великий простір, зайнятий нею: В білих снігах потонули гори. Понад трасою красуються жита.

2. Власні іменники вживаються у множині:

А) для позначення типу людей, схожих на якусь історичну особу або літературного героя:

          Гляньте на них!  Сократи !  Ломоносови!

Б) для позначення угруповань, пов’язаних родинними стосунками

          Ціле село вийшло проводжати Данищуків в невідому, далеку дорогу.

ОСОБЛИВОСТІ  ВИКОРИСТАННЯ  ІМЕННИКІВ У ДІЛОВИХ ПАПЕРАХ

         

І. Слід пам’ятати, що  офіційно-ділове спілкування вимагає:

1. Надавати перевагу абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: автор, біографія, варіант, довідка, маркетинг, номенклатура тощо.

Неправильно                                                                 Правильно

Заліковка                                                                         залікова книжка

Маршрутка                                                                              маршрутне таксі

Кадровик                                                                         кадровий працівник

Авто                                                                                автомобіль

Водичка                                                                           вода

Злодюга                                                                           злодій

          Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальними конструкціями.

         

2. Дотримуватись написання іменників на означення статусу, професії, посади, звання у чоловічому роді

Неправильно                                                                 Правильно

Викладачка хімії                                                             Викладач хімії

Лаборантка відділу                                                                  лаборант відділу

Працівниця фірми                                                                      працівник фірми

Секретарка                                                                                секретар

Лікарка                                                                               лікар

          Слова (прикметник, дієслово) , залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються з цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад, старший інспектор комісії визначив…

          Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо: завідувач кафедри доцент Керч Тетяна Іванівна зазначила, що…….

      

 3. Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин,   предметів заміняти іменниками у формі множини:

Неправильно                                                                 Правильно

Студентство                                                                 студенти

Професура                                                                                 професори

Птаство                                                                         птахи

 А сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем  роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення:

Неправильно                                                                 Правильно

Друкарство                                                               виготовлення друкарської продукції

Поштарі                                                             працівники пошти

Городяни                                                           мешканці міста

4. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в Місцевому відмінку з прийменником у(в), а в родовому відмінку без прийменника, наприклад:

Неправильно                                                       Правильно

У 2001 році                                                                2001 року

У першому році                                                                   Першого року

У цьому році                                                              Цього року

У наступному році                                                    Наступного року

                                           

5. Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа

Неправильно                                                                 Правильно

Придбали нову шкіряну мебель                            Придбали нові шкіряні меблі

Зробили позначки різними                                     Зробили позначки різним

чорнилами                                                   чорнилом

                            ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО

-        кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази:  продуктивність збільшилась у два  з половиною рази. 

-        в орудному відмінку множини іменників ІІ відміни та множинних іменників слід використовувати лише закінчення –ами,-еми, -има, наприклад:

          Неправильно                                                       Правильно

З п’ятьма колісьми                                                         із п’ятьма колесами

Повернулись з грішми                                           повернулись із грошима

     6. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам , які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад:

          Неправильно                                                       Правильно

Допомагати                                                                   надавати допомогу

Доручити                                                              дати доручення

Змагатися                                                             проводити змагання

Оглянути                                                               здійснити огляд

Переговорити                                                       вести переговори

          Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах припускається форма наказового способу дієслова (доручити, оглянути).

7. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати, ставити у знахідному відмінку, а не в давальному:

          Неправильно                                                       Правильно

Повідомити студентові                                                повідомити студента

Сповістити викладачеві                                                сповістити викладача 

8. Уживання низки дієслів пов’язано з іменником, який повинен стояти в родовому, а не в знахідному чи давальному відмінку:

          Неправильно                                                       Правильно

Зазнати біду                                                                   зазнати біди

Завдати шкоду                                                               завдати шкоди

Радіти перемозі                                                             радіти з перемоги

9. Іменники з дієсловами відмовлятися, ухилятися слід уживати в родовому відмінку з прийменником, наприклад:

          Неправильно                                                       Правильно
Ухилятися навчання                                             Ухилятися від навчання

Відмовлятися подорожі                                      Відмовлятися від подорожі

10. Прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця; Завершити дослід лаборантові Комару тощо.

ІІ.  Особливості узгодження географічних та інших назв з означувальним словом в офіційно-діловому спілкуванні

          Для уникнення можливих неточностей і непорозумінь в офіційних документах, повідомленнях, військовій та географічній літературі не узгоджуються з пояснюваною родовою назвою у формі непрямого відмінка прикладки, що означають назви:

-        міст (м.) – народився в місті Миколаїв

-        селищ міського типу (смт) – за селищем міського типу Казанка

-        сіл (с.) - родом із села Широке

-        озер (оз.) – відпочивав на озері Байкал

-        рік (р.) – користувалися водою з річки Буг

За відсутності слів місто, село, озеро, ріка… назви відмінюються:

Надійшли вітання від колег із Миколаєва, Києва, Сум.

          Не узгоджується також перша частина складних географічних назв при творенні прикметникових форм. Це стосується складних назв, у яких

-        друга частина  є прикметником : Білгород-Дністровський – Білгород-Дністровського району;

-        друга частина є числівником: Знам’янка Друга – Знам’янкодругий;

-        друга частина є іменником: Біла Церква – Білоцерківський район;

-         друга частина є іменником, що вказує на місце розташування населеного пункту: Ростов-на-Дону – Ростовдонський район

          Не узгоджуються назви вулиць, якщо вони мають форму чоловічого роду або являють собою складну назву: вулиця Хрещатик, на розі вулиці Ярославів Вал.

 3. Основні орфограми при написанні займенників

Особові займенники у непрямих відмінках мають іншу основу, ніж у називному відмінку. Після прийменників у непрямих відмінках займенників 3-ої особи з’являється Н: у нього, до неї, у них.

          Заперечні займенники з НІ пишуться разом : ніхто, ніщо, ніякий, ніскільки

          Якщо між НІ та займенником вживається прийменник, тоді всі три слова пишуться окремо: ні в кого, ні для чого, ні в якому, ні про що.

          У неозначених займенниках префікси казна-, хтозна-, будь- та суфікс –небудь пишуться через дефіс.

          У неозначених займенниках префікси аби, де пишуться разом. Якщо казна, хтозна, будь, аби, де стоять перед прийменниками із займенниками, тоді всі три слова пишуться окремо: будь у кого, хтозна в чому, аби з ким.

Займенники  в діловому мовленні

      

 Уживання особових займенників

1. Форми займенників третьої особи ( він, вона, воно, вони) після  прийменників починаються з Н до нього, біля неї , у них.

   Після прийменників, що вимагають давального відмінка ( завдяки, всупереч, наперекір, назустріч. Вслід, на противагу, навперейми) уживаються форми без Н:  завдяки їй, назустріч йому.

2. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають стилістично рівноправні варіанти – на ньому, на нім .  Більш уживаною є перша форма.

3. При вживанні займенників третьої особи ( він, вона, вони) може виникнути змістова неясність, якщо займенник співвідноситься за родом і числом з кількома іменниками.

   Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми.  Вона (?) справила на нас приємне враження. У цьому реченні займенник вона стоїть після трьох іменників жіночого роду – реклама, продукція, фірма, через що зміст речення сприймається неоднозначно. Правильно : Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою виробів вашої фірми. Вони справили на нас приємне враження.

   4. Типовою помилкою є введення займенника, що не співвідноситься за родом з іменником, який замінюється. Тепер ти, Петре, знаєш, що відчуває людина, коли його зневажають.

   5. Уживаючи особові займенники, слід уникати їхнього нагромадження, одноманітного повторення. Мій брат цього року закінчив школу. В атестаті у нього тільки дві «четвірки». Він збирається вступати до університету. Він давно вже вирішив стати юристом. Він дуже наполеглива і цілеспрямована людина.

                     Займенник Ви вживається при ввічливому звертанні до однієї особи ( це так звана пошанна множина)

 Уживання зворотного і присвійних займенників.

           1.  Стилістично розрізняються конструкції з присвійними займенниками

їхній, їхня, їхнє і конструкції , в яких у присвійній функції виступає форма родового відмінка займенника вони – їх: їхні проблеми – їх проблеми.

          Стилістично нейтральна форма їх уживається  в офіційно-діловому, науковому стилях. В інших стилях перевага надається присвійним займенникам.

          2. Присвійні займенники чоловічого і середнього роду у місцевому відмінку однини мають варіанти: (на) моєму – (на) моїм,  (на) твоєму – (на) твоїм,  (на)  вашому – (на ) вашім,  (на) своєму - (на) своїм.  Частіше вживаються перші з наведених паралельних форм, а в діловому спілкуванні вони є єдино допустимими.

          3. Форми родового і давального відмінків присвійних займенників мойого, твойого, свойого, моному, твойому, свойому належать до просторічних. Їх літературними відповідниками виступають форми мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму.

          4. Часто у реченнях присвійний займенник свій є зайвим: У своєму атестаті я не маю жодної трійки. За все своє життя я не чув нічого цікавішого. 

Означальні, вказівні, неозначені займенники

      У кількох означальних займенників наявна повна і коротка форма:

кожний і кожен, жодний, жоден, усякий, усяк. Два останніх займенники вживаються у розмовному мовленні, всі інші належать до загально стильових.

          1. Стилістично розрізняються неозначені займенники, утворені за допомогою часток аби-, казна-, хтозна- ( абихто, казна-що) і займенники із частками – небудь, -будь- ( хто-небудь, будь-який). Перші займенники мають відтінок розмовності, другі живаються в усіх стилях.

          2. Російські займенники любой, другой мають  омонімами в українській мові прикметник ( любий) і числівник (другий).  Міжмовна омонімія  є причиною  вживання слів любий і  другий  у невластивому їм значенні. Отже, слід розрізняти відповідники у двох мовах:

          Російська мова                                          Українська мова

          Любой                                                          будь-який (займенник)

          Дорогой, любимый                                               любий ( прикметник)

          Другой                                                         інший ( займенник)

          Второй                                                        другий (числівник)

          3. Близькі але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий, будь-який. У певних контекстах вони можуть взаємозамінюватись : Думаю, що зможу відповісти на будь-яке (кожне) запитання викладача. У цих прикладах займенники використовуються для виділення предмета з групи однорідних.

          4. Заміна неможлива, коли займенники реалізують властиві їм відтінки значення : кожний – «усі по одному» ( Кожного дня йшов дощ); всякий – «різноманітний, різний» ( У нашому класі є всякі учні); будь-який – «який завгодно на вибір» ( Мене влаштує будь-який квиток).

Особливості використання займенників у ділових паперах

   1. Слід уникати використання займенників ( якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови ( особливо в автобіографії, заяві, службових записках).

Неправильно                                                                 Правильно

Я про пропоную розглянути питання                       Пропоную розглянути питання

2. Слід уникати вживання займенників: - із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький; - складних неозначених форм: абиякий, абихто, казна-хто, хто-небудь;

- усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, на цім

3. Треба використовувати тільки нормативні займенники, уникаючи

розмовних, діалектних варіантів:

Неправильно                                                            Правильно

Сей захід                                                               Цей захід

У кожнім                                                              У кожному

Свойого зобов’язання                                           Свого зобов’язання

Воно сталося випадково                                                  Це сталося випадково

Казна-який звіт                                                    Невідомо який звіт

4. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти  е в називному, а не в орудному відмінку.

Неправильно                                                              Правильно

Мною запроваджено                                                       Я запровадив

Нами запропоновано                                                       Ми запропонували

Ними привезено                                                                Вони привезли

5. Не слід використовувати займенники 3-ої особи в присутності тих, про кого йдеться.

          Без займенника, як правило,  укладаються ділові листи, які починаються дієсловами у І-й особі множини ( від імені установи, організації – Нагадуємо…, Надсилаємо…, Повідомляємо…) . паралельно вживається форма 3-ої особи однини ( Адміністрація повідомляє…, Об’єднання інформує…) .

          Без займенника Я укладаються розпорядження і накази, які розпочинаються дієсловом      І-ої особи однини ( Доручаю… пропоную… наказую…) .

          Слід запам’ятати  правильну форму займенників у таких словосполученнях:

          Неправильно                                             Правильно

Дякую Вас                                                             Дякую Вам

Пробачте мене                                                     Пробачте мені

На котру годину призначили                               О котрій годині призначили

Скільки годин?                                                      Котра година?

Властивий для нього                                            Властивий йому

Характерний йому                                                          Характерний для нього

Телефонував до нього                                           Телефонував йому

Окремі учасники                                                   Деякі учасники

         

Правильний наголос у займенниках – це не тільки культура мовлення, а й засіб уникнення двозначності.

          У родовому й давальному відмінках однини займенників то, те, це, цей наголос падає на кінцевий склад: того, тому, цього,цьому. А в місцевому  та родовому відмінках із прийменниками наголос переходить на перший склад: на тому, у цьому, біля того, до того, не від того.

   4. Особливості використання прикметників у діловому мовленні

Уживаються	Не вживаються
Прикметники книжного походження: балансовий, валютний, ґрунтовний, екві-валентний, конфіденційний, легітимний, організаційний, парламентський тощо	Розмовна, знижена лексика
Однозначні прикметники у прямому значенні	Прикметники із двозначним змістом
Нейтральні за емоційним забарвленням прикметники (товстий, малий)	Прикметники з суфіксами збільшеності (товстуватий), зменшеності (маленький), пестливого забарвлення (гарнюсінький)
Повні форми (молодий, здібний, зелений)	Неповні форми (молод, здібен, зелен)
Присвійні прикметники замінюються іменниками (так званим родовим прина-лежності) або відповідними прикметни-ковими формами (звіт бухгалтера)	Присвійні прикметники (бухгалтерів звіт)
Прикметники, що походять від географічних назв, з додатковим роз`яснювальним іменником (правильно - житель міста Київ)	Прикметники, що походять від географічних назв, з додатковим роз`яснювальним іменником типу:  київський житель

Прикметникові лексеми, похідні від географічних назв

В адміністративно-канцелярському різновиді ділового мовлення частовживаними є лексеми, похідні від географічних назв, наприклад: тернопільський, севастопольський, заліщицький, великоселецький, рівненський. Особливу увагу потрібно звернути на правопис цих прикметникових форм. Якщо в основі іменника є суфікси -ин-, -ін- -инськ-, -інськ-, то в прикметниковій основі відповідно зберігаються голосні и або і (Ніжин – ніжинський, Філіппіни – філіппінський). В аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають зазначених суфіксів, завжди пишеться и: (Аляска – аляскинський, Алушта – алуштинський, Ялта – ялтинський, Баку – бакинський, Уфа – уфимський, Ворожба – ворожбинський) тощо.

Слід звернути увагу на фонетичні зміни, які відбуваються при творенні окремих прикметників від географічних назв: Кагарлик – кагарлицький, Воронеж – воронезький, Овруч – овруцький, Золотоноша – золотоніський, Лозова – лозівський, Сватове – сватівський, Хмелеве – хмелівський, Лубни– лубенський, Ромни – роменський.

Багато топонімічних назв, що складаються з прикметника та іменника, пишуться окремо і з великої літери (обидві частини): Гола Пристань, Західна Європа, Південний Буг, Вишній Волочок. Номенклатурні терміни, щотворяться аналогічним способом, також пишуться окремо, а з великої літери пишемо лише прикметникову частину: Скандинавський півострів, Фінська затока, Чорне море, Онезьке озеро, Кримські гори.

Досить продуктивними у діловому мовленні є субстантивовані прикметники та дієприкметники (наприклад, віруючі, працюючі, страйкуючі, зустрічаючі, відстаючі, проводжаючі, уповноважений, черговий, завідуючий, командуючий, головуючий, керуючий, підозрюваний,обвинувачений, ординаторська, учительська, нижчепідписане, вищезгадане,

зазначене, сказане, викладене), а також явище термінологізації прикметникових сполук (наприклад, відпускні, договірні, вільні,закупівельні ціни; балансова, додана вартість; підзвітна, матеріальновідповідальна, юридична особа; штатний розпис; вакантна, штатна посада;підзвітна сума; доповідна, пояснювальна, службова записка; телефонна, платіжна картка; особова, судова справа)