Мова і професія. Основні вимоги до мовлення
Лекція
Тема. Мова і професія. Основні вимоги до мовлення.
Особливості професійного спілкування.
Мета: познайомити студентів зі специфікою професійного спілкування, проаналізувати
основні вимоги до особистості вчителя, Познайомити зі способами розвитку і вдосконалення професійних
здібностей. виховувати прагнення удосконалювати власне мовлення.
Обладнання: опорні конспекти
.
Література:
Бибик
С. П., .Михно І. М. , Пустовіт Л. О., Сюта Г. М,. Універсальний довідник-практикум
з ділових паперів . – К.: Довіра:УНВЦ “Рідна мова”, 1997. – 399 с.
Коваль А. П. Ділове спілкування. – К.: Либідь, 1992. –
279 с.
Коваль А. П. Культура ділового спілкування: Навчальний
посібник. – К.: Либідь, 1992 – 280 с.
Хід заняття:
1. Організація початку заняття.
2. Актуалізація опорних знань:
1.
Робота над ключовими словами:
Ключові поняття:
Спеціальність – окрема галузь науки, мистецтва, в якій людина працює;
основна кваліфікація; улюблена справа, заняття, в якому хто-небудь виявляє
уміння,хист.
Професія – рід занять,певна форма трудової діяльності, що вимагає
належного рівня знань і навичок і є для людини джерелом існування.
Фах – уживається з обома значеннями: вид заняття, трудової
діяльності, що потребує певної підготовки і є основним засобом існування;
професія, спеціальність, кваліфікація; справа, заняття, в яких хтось проявляє
велике вміння, майстерність.
Спеціаліст – той,хто досконало володіє певною спеціальністю, має
глибокі знання в якій-небудь галузі
науки, техніки, мистецтва.
Професіонал – той, хто зробить
яке-небудь заняття предметом своєї постійної діяльності, своєю професією;
добрий фахівець; знавець своєї справи; спеціаліст.
Фахівець – той, хто досяг
високої майстерності в чому-небудь; знавець чогось.
3. Виклад матеріалу за планом:
План
1.
Мова і професія.
Основні вимоги до мовлення.
2.
Специфіка мови
професійного спілкування( правильність, змістовність, багатство, точність,
виразність, доречність)
3.
Нормативність і
правильність мовлення.
1. Мова і професія
Мова – явище суспільне.
Розвиток і функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. У
мові відбиваються:
-
соціальна
диференціація суспільства (класова, професійна, статева);
-
демографічні
процеси ( зміни чисельності населення, міграція);
-
рівень загальної
освіти народу, розвиток науки.
Суспільство може цілеспрямовано
впливати на розвиток мови. Свідомий вплив суспільства на мову ( урядові заходи) називають мовною
політикою. Від цієї політики залежить доля окремих мов у багатомовному
суспільстві.
Мова – загальнонародне явище. Народ – творець і носій мови.
Українська мова функціонує як національна мова українського
народу в Україні і є державною мовою.
3. Нормативні документи про
державний статус української мови
Конституція України. Стаття 10
Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний
розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на
всій території України.
В Україні гарантується
вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних
меншин України.
Держава сприяє вивченню мов
міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні
гарантується Конституцією України та визначається законом.
Закон УРСР ( 1989 рік ) «Про
мови в Українській РСР»:
Українська мова є
одним із вирішальних чинників національної самобутності українського народу.
Українська РСР забезпечує
українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові
духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної
національно-державної самобутності.
Завдання: Ознайомтесь зі
ст.10 Конституції України.
- Які обов’язки покладає на
себе держава стосовно функціонування української мови?
- Що являє собою
мовна політика в державі?
4. Мовні обов’язки громадян
1.Мова – запорука існування
народу. Захищаючи рідну мову , ти захищаєш свій народ, його гідність, право на
існування.
2.Володіння рідною мовою – не
заслуга, а обов’язок.
3. Не поступайся своїми мовними
правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали – це зрада свого народу.
4. Ставлення до рідної мови має
бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за
те , що вона – мати.
5.Розмовляй у сім’ї мовою своєї нації.
6.Допомагай кожному, хто хоче
вивчати українську мову.
7. Ніколи не зупиняйся у
вивченні рідної мови. « Усі головні
європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити все
життя» (Вольтер)
8.Підтримуй усі починання
окремих осіб і громадськості, спрямовані на утвердження української мови.
9. Стався до інших мов так, як
би ти хотів, щоб ставились до твоєї рідної мови.
10. Вивчай інші мови. Це дасть
можливість не тільки оволодіти
скарбницями духовності інших народів, але й об’єктивніше оцінити свою
мову, її сильні і слабкі сторони
Уміння читати передбачає:
-
розуміння і
усвідомлення текстів, пов’язаних з навчанням та спеціальністю, з підручників,
газет, популярних і спеціалізованих журналів та Інтернет-джерел;
-
розуміння наміру
автора письмового тексту і комунікативних наслідків висловлювання
( службових записок,
листів,звітів);
-
здатність розуміти
деталі у доволі складних рекламних матеріалах, інструкціях;
-
розуміння
академічної і професійної кореспонденції (листи, факси, електронні
повідомлення)
Уміння писати передбачає:
-
грамотний і чіткий
виклад деталізованих текстів різного спрямування, пов’язаних з особистою і
професійною сферами( заяви, резюме, протоколи);
-
підготовку і
продукування ділової та професійної кореспонденції;
-
точне фіксування
повідомлень по телефону та від відвідувачів;
-
користування
базовими засобами зв’язку для поєднання висловлювань у чіткий, логічно
об’єднаний текст.
Мова і професія – дві важливі суспільні категорії, що визначають глибину
пізнання світу, оволодіння набутками цивілізації, рівень мовленнєвої культури.
Мова і професія – немов партнери, які не можуть існувати
один без одного, бо обидва покликані обслуговувати потреби суспільства, окремих
груп і кожної людини.
Мова з її багатьма функціями (комунікативною, номінативною,
культуроносною, мислетворчою) забезпечує належний рівень грамотності носіїв
певної професії, формує їх уміння спілкуватися у всіх сферах комунікації – в
ділових відносинах, у науці, в освіті, культурі, економіці.
Знати мову професії – це вільно володіти багатим лексичним
матеріалом з фаху, якого набувають студенти у ВНЗ.
Це значить дотримувати граматичних, лексичних,
стилістичних, акцентологічних норм професійного спілкування, якого люди вчаться
впродовж усього життя.
Професія працівника галузі культури ставить вимоги до забезпечення її термінологією,
з перевагою не іншомовних, а власне українських слів , зрозумілих, доступних
для всіх, хто працює в цій галузі.
Фахівцем галузі культури можна вважати ту людину, яка не
лише володіє високою кваліфікацією, а й є духовно багатою,творчою особистістю.
Саме мова є таким засобом спілкування. А
професія – інформаційним матеріалом, який використовуємо для вирішення важливих
проблем культурного життя завдяки доречному, вмілому, правильному вибору мовних
одиниць.
2. Специфіка мови професійного
спілкування
Мова професійного спілкування є
соціальним варіантом сучасної літературної мови, якою послуговуються переважно
представники певної професії.
Професіонал володіє понятійним апаратом певної сфери діяльності і
відповідною йому системою термінів.
Тому головною ознакою мови
професійного спілкування є наявність термінології, притаманної тій чи
іншій професії, та професіоналізмів.
У кожному виді професійної мови виокремлюють
- наукову мову,
- професійну розмовну мову
певного виду діяльності, яку формують, зокрема, професіоналізми, жаргонізми;
- розподільну мову (мова
реклами, мова музикантів, мова хореографів, мова діловодства, мова
бібліотекарів тощо)
Головним завданням мови професійного спілкування є забезпечення
професійної діяльності . Функціонує ця мова переважно в усній формі, хоч
можлива і писемна форма; послуговуються нею як в офіційних, так і в неофіційних
умовах спілкування.
. Функціонує ця мова переважно
в усній формі, хоч можлива і писемна форма; послуговуються нею як в офіційних,
так і в неофіційних умовах спілкування.
Особливості мови професійного
спілкування:
1.
Діалогічність.
Професійна діяльність потребує обміну думками, обговорення певних проблем чи
окремих питань, прийняття рішень.
2.
Кількість учасників спілкування може бути
різною - два і більше, а отже, діалог може переростати в полілог.
3.
Чистота професійної мови полягає у відповідності сучасній літературній нормі:
-
на рівні орфоепії – літературно-нормативна вимова;
-
на рівні орфографії – грамотне письмо ;
-
на рівні лексики – відсутність іншомовних слів, вульгаризмів, суржику, невмотивованих
повторів;
-
на рівні граматики – правильна,завершена побудова речень, нормативні словоформи;
-
з погляду стилістики – відповідність меті, завданням, ситуації спілкування, під стилям, жанрам
мовлення.
Чистота
мовлення:
- уникнення суржику, діалектних слів, жаргонних слів;
- помірне та
доречне використання слів іншомовного походження;
Майстерність
висловлювання думки:
- змістовність
: -
логічність;
- точність; -
доступність;
- ясність; -
доречність;
- багатство і
різноманітність; - виразність,
естетичність
Успішність чи
неуспішність комунікації, її результат залежить від багатьох умов, насамперед,
від комунікативної і мовної компетенції учасників спілкування.
3.
Нормативність і правильність мовлення.
Позитивими
факторами налагодження комунікації з
аудиторією є
додержання
нормативності мови:
-
правильне
наголошування слів;
-
правильна
вимова звуків, звукосполучень;
-
правильне
творення і вживання слів та їх форм, правильна побудова словосполучень і речень;
-
вживання
слів у властивому їм значенні, поєднання слів за змістом у словосполученні і
реченні;
- відбір
мовних засобів відповідно до стилю мовлення та ситуації спілкування
Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю.
Проте з часом літературні норми можуть змінюватися.
У словниках українського літературного слововживання розрізняють нормативні
варіанти - акцентні (алфавіт і алфавіт),
фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні (міст, а в Р. в. моста й мосту).
У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів
змінюється. Мовні норми найповніше й у певній системі фіксуються у правописі,
словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.
Культура писемного й усного мовлення стосується всіх, хто користується
українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати
мовні норми й послідовно дотримуватися їх.
Успішність чи неуспішність комунікації, її результат
залежить від багатьох умов, насамперед, від комунікативної і мовної компетенції
учасників спілкування.
Комментарии
Отправить комментарий