САМОСТІЙНЕ ЗАНЯТТЯ
Тема. Поняття літературної мови .Мовна норма. Варіанти норм.
Мета: навчити працювати над виробленням нормативного,
інтонаційно виразного, образного і логічного мовлення. Допомогти студентам
організувати самостійну роботу над засвоєнням теоретичного матеріалу. На основі
вивченого теоретичного матеріалу практично закріпити професійні знання та
вміння у сфері освіти. Вміти аналізувати своє і чуже мовлення, виявляти
відхилення від норм, застосовувати різні засоби для їх подолання. Виховувати
почуття відповідальності за свої мовленнєві дії, за мовленнєву культуру,
самостійність.
Студенти повинні знати:
- що таке літературна мова;
- історію розвитку літературної мови;
- форми існування літературної мови;
Студенти повинні вміти:
- розрізняти мову і мовлення;
- характеризувати усне й писемне мовлення;
- розрізняти монолог і діалог;
- складати діалог.
Література:
Коваль А. П.
Ділове спілкування. – К.: Либідь, 1992. – 279 с.
Коваль А. П.
Культура ділового спілкування: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1992 – 280 с.
Назаренко, Ю.П.,Чернецький В. П. Українська мова
за професійним спрямуванням . – Харків: Основа, 1990. – 192 с.
Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова
ділових паперів. – К.: Либідь, 1995.– 207 с.
Словник ділової
людини. – Львів: Cвіт, 1992. – 66 с.
С.П.Бибик,
I.М.Михно, Л. О. Пустовіт, Г. М. Сюта. Універсальний довідник-практикум з
ділових паперів . – К.:
Довіра:УНВЦ “Рідна мова”, 1997. – 399 с.
Хід самостійного
заняття
І. Теоретичні питання.
1. Літературна мова – вища форма національної мови.
2. Етапи розвитку літературної мови.
3. Мовні
норми
1. Літературна мова - оброблена майстрами,
унормована, відшліфована і зразкова форма загальнонародної мови, сформована на
традиції писемної мови і вживана на цілій мовній території і в основних сферах
суспільного життя, а саме: в науці, літературі, мистецтві, у навчальних
закладах, у державній адміністрації, армії, спорті та ін. Літературна мова не збігається із жодним діалектом, вона багатша,
розвиненіша, досконаліша. Вона відзначається високим ступенем нормативності і
має розгалужену систему функціональних стилів. Літературна мова становить
культурне надбання нації, виступає важливим чинником єдності народу і його
духовного розвитку, розвитку науки і матеріального виробництва. Крім
літературної мови, в Україні функціонують територіальні діалекти, які
об’єднуються в три великі наріччя (південно-східне, південно-західне,
північне), а також соціальні та професійні діалекти (жаргони, койне, сленг,
суржик).
2. Літературна мова виникає
звичайно в тому регіоні краю, який на певному відрізку часу відіграє домінуючу
роль у культурно-політичному житті народу. Походження української літературної
мови є предметом вивчення багатьох дослідників. У різні часи були свої
особливості формування і функціонування української літературної мови, видатні
представники різних регіонів впливали на цей процес. Часи Київської Русі - це
період формування і поширення давньоруськоїмови як літературної,
XIV – XVIIIст. – доба активного використання староукраїнсько літературної
мови. Значну роль у формуванні нової української
літературної мови на народній основі відіграв І.П. Котляревський – автор перших
великих художніх творів українською мовою («Енеїда», «Наталка Полтавка»,
«Москаль – чарівник»). Початком нової української літературної мови
умовно вважається 1798р., коли вийшли друком три перші частини поеми «Енеїда».
Тому І.П. Котляревського вважають зачинателем нової української
літературної мови. Процес становлення української літературної мови на живій
народній основі завершив великий поет – Т.Г. Шевченко. Він став основоположником
української літературної мови.Сучасна українська літературна мова, яка
виникла на основі середньонаддніпрянських говорів, формувалася, вбираючи
елементи інших діалектів. Отже, наддіалектна основа – одна з найважливіших її
ознак. У період розбудови Держави українська літературна мова значно розширила
свої функції. Конституцією 1996 року вона визнана в Україні як державна.
Основними ознаками літературної мови є її
наддіалектний характер і стабільні літературні норми (правила), що стосуються
вимови звуків, вживання слів, творення словоформ, побудови словосполучень і
речень, передавання звуків, складів, слів і речень на письмі.
3. Головін пропонує розрізняти такі структурно-мовні типи норм:
1) норми вимови – регулюють вибір акустичних варіантів фонем, які
чергуються (напр., можна [лекц'ійа] – не можна [л'екц'ійа], можна [час] – не
можна [ч'ас]);
2) норми наголошування — регулюють вибір варіантів розташування і
переміщення наголошеного складу серед ненаголошеннх (напр., можна адже і
адже,завжди і завжди; не можна довільно атлас і атлас,
бо перше означає «зібрання карт», а друге — назву тканини; треба кілометр,
новий, старий,український);
3) норми словотворення — регулюють вибір морфем, їх розташування і
сполучення у складі нового слова (напр., материн, материнський, але не
можна матеряний, можна спостерігач — не можна спостерігальник,спостережувач);
4) норми морфологічні — регулюють вибір варіантів морфологічної
форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами (напр., можна матерів,
не можна доповідів (треба доповідей), можна по-українськи
і по-українському, не можна по-нашім (треба по-нашому);
можна повен колос, не можна повна колоса (тільки повного
колосу), можна братів, не можна сестрів (сестер!),
можна зелен, дрібен, не можна стар, молод);
5) синтаксичні норми — регулюють вибір варіантів побудови простих і
складних речень (напр., не можна «Спостерігаючи реставрацію пам’яток рідного
міста, твоя душа радіє за його майбутнє»; «Він віддав цю дивовижну гірську
квітку дівчині, яку можна бачити лише в Карпатах»; треба: «Коли
спостерігаєш..., твоя душа радіє...»; «Він віддав дівчині цю дивовижну гірську
квітку, яку...»);
6) норми лексичні — регулюють вибір слова відповідно до змісту і
мети висловлювання (напр., можна індукційний і не можна індуктивний,
якщо йдеться про струм (фіз.); можна рятувальник і не можна рятівник,
якщо мовиться про професію; не друк, а преса, якщо йдеться про
сукупність періодичних видань, бо друк — це процес виготовлення
друкованого твору і т.д.);
7) норми стилістичні — регулюють вибір слова
або синтаксичної конструкції відповідно до умов спілкування і стилю викладу
(напр., розрізняти, а не диференціювати — у розмовному стилі; море
глибиною..., а не глибоченне море — у науковому стилі; у зв’язку
з тим, що..., а не бо... — в офіційно-діловому стилі).
Орфоепія – це розділ науки про мову, в якому вивчається
система норм літературної вимови. Кожна норма так чи інакше характеризується,
описується у формі певного правила.
Про дотримання вимовних вимог мусить дбати кожен носій мови, якщо він хоче,
аби його індивідуальне мовлення відповідало критеріям нормативності. Вимова
тісно пов’язана з фонетичною системою мови. Оскільки фонетика є найбільш
сталим, найконсервативнішим складником мовної системи, то й вимовні норми
ґрунтуються на особливостях лише тих говорів, які лягли в основу літературної
мови. Для української вимови такою базою є говори Середньої Наддніпрянщини.
Носії середньонаддніпрянських говірок засвоюють вимовні норми разом із
засвоєнням мови.
ІІ. Самостійна робота. Практичні завдання.
Завдання 1
Прочитайте обидва тексти.
Який з них вам більше сподобався і чому? У якому тексті використано різні мовні
засоби, які повніше, детальніше розкривають його зміст?
З-за лісу вийшла
хмарка, за нею друга, третя і разом полетіли вони та витягли на небо важку
хмару. Збиралось на дощ...
З-за лісу вибігла хмарка-розвідниця, за нею друга,
третя і, ніби побравшись за руки, разом полетіли, гнані піднебесним вітром, та
немов льотом своїм витягли на чисте мліюче небо сиву важку хмару, тінь од якої
впала на поле і, завагавшись на мить під сосною, погрозливо посунула далі.
Збиралось на дощ...
Завдання 2
Складіть речення, в яких
прикметники були б ужиті в прямому і в усіх можливих переносних значеннях.
Кам’яний, сталевий, заячий.
Завдання 3
Підготуйте усну розповідь на
тему «Мова — душа народу». Обґрунтуйте своє розуміння цього твердження.
Завдання 4
Підібрати з дужок лексичні ідентифікатори (відповідники) до наведених
перифраз, пояснити функції перифраз, їх стилістичну маркованість.
Лісова принцеса. Любителі тихих світанків. Любителі дармової юшки. Другий
хліб. Перлина Карибського моря. Машина клімату. Лижна Мексика. Конструктори
зерна. Сталевий землекоп. Сонячний камінь. Інженери полів. Інженери людських
доль. Нектар гір. Мандрівні Гомери. Біле золото. Зелене золото. Чорне золото.
Легені планети. Зелений цех. Синьоока сестра України.
(Рибалки. Агрономи. Білорусія. Янтар. Кобзарі. Ліс. Ліси. Письменники.
Косуля. Картопля. Браконьєри. Арктика. Екскаватор. Куба. Селекціонери. Бавовна.
Вугілля. Ворохта. Мед.)
ІІІ. Питакння для самоконтролю
1. Яку
мову можна вважати літературною?
2. Як виникла українська літературна
мова?
3. Хто зукраїнських письменників
сприяв розвиткові української літературної
мови?
4. Яку роль у розвитку літературної
мови відіграють діалекти?
5. Які мовні норми ви знаєте?
Комментарии
Отправить комментарий